Архив. Номер 2 (февраль 2006)

profile спектакля

Білоусова витівниця

Якщо в акторів є фанати, котрі ладні безкінечно передивлятися одні й ті самі вистави і віддано чатувати на улюбленців біля службового входу, сподіваючись хоча б на прихильний погляд, то режисери таких розкошів позбавлені. Вони, як-то кажуть, — «бійці невидимого фронту».
Хоча Андрій Білоус і зробив свого часу крок до впізнаваності «в обличчя», зігравши Мамая в однойменній кінострічці, але і його не обминає спільна режисерська доля. І це при тому, що кількість вистав, поставлених ним у театрах Києва за останні 3 роки, уже наближається до рекордної: «Веселіться!… Усе гаразд?» та «Сірано де Бержерак» (зараз у репетиціях — «Небезпечні зв’язки») у Театрі драми і комедії на лівому березі, «Украдене щастя» і «Жінка в пісках» у «Сузір’ї», «Ріверсайд драйв» в «Ательє 16», а віднедавна — ще й «Закохана витівниця» у Театрі на Липках.
Власне, коли ми зараз говоримо «молода українська режисура» (реально молода, а не стражденні Богомазов з Одиноким, котрі у свої 40, досвідчені та авторитетні, досі ходять у «хлопчиках»), то маємо на увазі Білоуса — і … все. Так само, як Кирило Серебреников у Москві, наш 25-річний Андрій мужньо «віддувається» самотужки за все своє відсутнє на сцені покоління. І — що робить йому честь — не експлуатує колись вдало знайдене та високо оцінене (за «Веселіться…» він отримав «Київську Пектораль» як режисер-дебютант; наступного ж року кращою виставою камерної сцени стала «Жінка у пісках»), а звертається до різко відмінних жанрів та стилів. Цілковито переконливо чи з проблемами це відбувається — інше питання, але процес «будування» себе як професіонала є наочним та безсумнівним.
У «Закоханій витівниці» за Лопе де Вега Білоус випробовує на міцність та вичерпуваність такий собі тотально ігровий театр — сповнений дотепів, трюків, всіляких фішечок-фєнєчок. Тож у вкрай іронічному сценографічно-костюмному просторі (художник Борис Орлов), в якому важко збагнути, де закінчується стилізація під «іспанську старовину» і починається сьогоднішня «відв’язна» еклектика, живе й розквітає вкрай перенасичене сценічне видовище, котре недоброзичливці вже встигли охрестити суцільним «капусником» або «КВН’ом». Так чи інакше, але трупа ТЮГу отримала можливість вдосконалити свою професійну техніку у невпинному вихорі карколомних сценічних положень, а глядачі-тінейджери — «продукт», у якому ризиковано-двозначні любовні колізії п’єси розчинено в океані жартів, приколів та примочок.
І, як завжди з Андрієм Білоусом, дуже цікаво буде побачити, у якому різновиді театрального дійства він випробовуватиме себе завтра.

Катерина МУРОМЦЕВА
Фото Ірини Сомової