Пойди в театр

Князь Ігор по-Гравликівські

В квітні на малій сцені Київського Молодого театру відбулось дещо, не схоже на звичайну театральну виставу. Гурт «Гравлики Supersonics» презентував дійство під назвою — рок-опера «Полуденна ніч». Назва «дійство» настільки відповідає перфоменсу, тому що вистава абсолютно не театральна, а назва «рок-опера» занадто помпезна. Скоріше це музично-драматичне дійство із залученням сучасних технологій.
Сюжетна основа — розповідь про похід князя Новгород-Сіверського Ігоря Святославича на половців в 1185 році, взята з «Слова о полку Ігоревім», пам’ятки давньоруської літератури. Звичайно, про князя, Київську Русь, Ярославну у нашій свідомості давно склалися стійки абстракції-образи під впливом шкільної програми («Плач Ярославни»), історичних фільмів (коні, безкраї поля, славна дружина в обладунках, підступні вороги), музичних уривків з опери О. Бородіна («О, дайте, дайте мне свободу, я свой позор сумею искупить...»).
І хоча сучасна молодь — віртуально — може зібрати військо, побудувати вежі і брами, врятувати планету від монстрів і т.ін., тим більше простежується потяг молодого, прогресивного покоління до відпочинку оригінального: просто посидіти в інтернет-клубі чи піти на дискотеку тепер не модно. На жаль, заповнювати цю нішу, цю неорану ниву, не поспішають, бо справа неприбуткова. І це велика помилка, і підсилює таке переконання саме рок-дійство, що його влаштували «Гравлики».
Не будемо визначати місце гурту в сучасному шоу-бізнесі, це справа шоу-бізнеса, а скажемо краще — в сучасному мистецькому житті — гурт достатньо молодий, ювілеїв ще не було, але з такими виступами святкуватимуть. Порівняно з віком групи ідея створити «Полуденну ніч» народилася давно — три роки тому, і родоначальником її став Віталій Хало. 
Дія відбувається в «чорному кабінеті» сцени без декорацій. Увагу глядача забирає на себе екран, що на заднику. На нього проектуються анімаційні візерунки у давньоруському стилі. Орел, як символ князя, орнаменти і берегині, стилізовані під давнину. Це створив анімаційний режисер Віталій Лавринішин і попрацював над візуальним оформлення на славу — браво-браво!
Можна не бути музикознавцем і з впевненістю сказати про високий професіоналізм та потужність музичної режисури. Характерні для мюзиклу чергування речитативу і співу роблять твір динамічним і стрімким. Високої оцінки заслуговує арія Князя Ігоря і «Половецькі танці» (згадаймо, що це не опера і не фільм, а оригінальний твір). Живе виконання не тільки свідчило про високий професіоналізм гурту, а саме згуртовувало глядачів, залучало їх у загальне коло, де раптом усвідомлюєш, що Київська Русь, Ігор, давні пращури — відчутна частина тебе самого, що й у джинсах можна бути русичем-українцем.
Єдине, що було погано, так це майданчик, бо мала сцена театру була замала, хотілося простору.
В нашій державі доцільно було б підтримувати такі нові прочитання відомих творів, адже лише сучасною мовою можна донести до молодого покоління ту чи іншу інформацію. А після прем’єри, нема сумніву, що «Полуденна ніч» з’явиться на сценах не лише Києва, знайде своїх прихильників і однодумців, як знайшли їх своїм бажанням реалізувати творити нове «Гравлики».

P.S. В музичних крамницях Києва можна придбати аудіо диски з рок-оперою.

Ольга Лещенко

Все статьи номера