Кибитка

«Три карти, три карти, три карти...»
(Донецьк: не політика!!!)

Ні для кого не секрет, що Україна багата талантами. Різних мастей. Особливо вражає своїм розмаїттям та бурхливими пристрастями, якими повниться гра королів та дам, театральна колода. Проте мова йтиме не про картковий будинок (з карт легко його скласти, та втримати і, що важливо, тримати міцно від примхливих подихів якого-небудь вітругану, що часто змінює свій курс, куди важче), а про Долю, без якої гра неможлива. Доля приводила скоморохів на майдани, спускала з Небес алегоричні постаті театру українського бароко, напоумила О. Шаховського написати поганеньку п’єску «Казак-стихотворец», яка остаточно увірвала терпець І. Котляревському, внаслідок чого була написана «Наталка Полтавка» — відправна точка нової української драматургії. Доля тасувала театральні трупи, та викидала з них, мов карти, талановитих митців. Проте саме Доля і зводила їх докупи.
Одним з Її бажань було створення в 1927 р. у Харкові українського робітничого театру, покликаного виконувати культурно-просвітницьку місію на сході України. З цієї події веде відлік своєї історії Донецький академічний український музично-драматичний театр.
Доля, зрозуміло, втручається у перебіг усіх театральних справ (гадаєте, це керівник вирішує, коли, куди і з чим театр поїде на гастролі?). От Доля і вирішила (сподіваємося, не передумає!), що гастролі Донецького театру у Києві відбудуться з 26 по 28 червня 2007р. Київський глядач матиме змогу побачити найсвіжіші його вистав: музичну драму «Зілля» за О. Кобилянською, мюзикл «У джазі тільки дівчата» О. Аркадіна-Школьника та комічну оперу «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта — останню прем’єру, яку, гадаю, не бачив іще і донецький глядач.
Про вистави можна (вони того варті) розповідати багато, але, на жаль, формат статті цього не дозволяє. Вони зовсім різні, незважаючи на багато моментів, що об’єднують їх: музичність, видовищність, темперамент, etс. «Зілля», наскрізь пронизане глибинним буковинським духом, пахощами смерек і тужливим клекотом трембіти, не лише повертає глядача до глибин Духу й Духовності (й не тільки українських!), а й примушує замислитись над тим, що є любов і якою є межа її прощення; чи не є любов зіллям, що міцно вкоренилося у долях героїв вистави; зілля, що врешті-решт візьме своє, бо так має бути, бо й тут без Долі — нікуди... На минулорічній прем’єрі цієї вистави у 30-градусний мороз зала театру була переповнена (!), і донецький глядач, геть забувши про горезвісне «мовне питання», по-українському бурхливо співчував по-українському бурхливим пристрастям персонажів...
«Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта — комічна опера, жанр, новий для колективу, але вистава відроджує одну з кращих традицій українського театру постановки опери у драматичному театрі, якими був багатий театр корифеїв.
І, нарешті, «У джазі тільки дівчата» — яскравий, блискучий мюзикл, створений за мотивами всесвітньо відомого фільму Біллі Вайлдера і поставлений вперше в Україні на сцені Донецького театру. Динамічність розвитку сюжетних ліній та гумор є основними складниками цієї талановитої джазової імпровізації, а сцени «чиказьких гангстерських вакханалій», гадаю, наштовхнуть глядача на різноманітні асоціації.
...На одній з останніх прем’єр театру (точніше, після неї), я познайомилася з одним із акторів цього театру, в минулому шахтарем. Сама вистава («Хто боїться Вірджинії Вульф?» Е. Олбі) теж залишила по собі яскраві враження, але розповідь про те, як цей театр дав людині шанс народитися вдруге (після одного випадку в шахті, коли не було зрозуміло, чи вже й вийде звідти, він згадав чи не все своє життя), варта багато чого.
А може, сама Доля приведе вас на вистави цього театру?...

Ельвіра ЗАГУРСЬКА,
спеціально для «Контрамарки»

Все статьи номера