Фестивали

Відлуння заметілі

Квітневі дні традиційно воскресили на сцені театру «Колесо» (а також на інших театральних і не зовсім майданчиках столиці) міжнародний фестиваль моновистав «Відлуння». Шостий рік поспіль він, будучи членом Міжнародної мережі фестивалів «one-man-show», репрезентує на київському кону творчість не лише місцевих «самодостатніх творчих одиниць», а й закордонних акторів-«одинаків».
Цього року Фест представив 12 вистав з 9 країн, серед яких —Македонія, Вірменія, Бельгія, Німеччина, Латвія, Сербія, Естонія, Росія; від України ж виступили «Колесо» (засл. арт. України І. Кліщевська, «Диво Піаф»), Театр російської драми ім. Лесі Українки (Є. Лунченко, «Бал Господень...») та Музичний театр для дітей та юнацтва, який зумів розширити рамки жанру моновистави до, фактично, монолого-діалогічного текстово-музичного (інколи — текстово-«на-музичного») обміну актора із симфонічним оркестром. Режисер-постановник вистави «Заметіль» — засл. діяч мистецтв України Микола Мерзлікін —поєднав у один сценічний вихор два абсолютно самоцінні художні твори: пушкінську «Заметіль» (одну з «Повістей Бєлкіна») та її знамениту музичну інтерпретацію Г. Свиридова, вальсове «трам — па-па-пам» з другої частини якої знають усі, навіть не маючи музичної освіти.
Проте самі лише ці безумовні для вдалої постановки «плюси» не могли б надовго втримати увагу глядача, якби не актор, який і концентрував цю увагу на собі впродовж усієї вистави. Благородно-витончений, з «интересной бледностью» (як один з його героїв), гордою стрункою поставою, сяючими очима та довгими нервовими пальцями засл. арт. України Віталій Савчук, здавалося, зійшов зі сторінок тієї ж «Заметілі» та якимось дивом опинився у чужому столітті. І слухати його годилося б, «томно» обмахуючись віялом, «романически воображая» та втрачаючи свідомість від — насправді — чудового поєднання романтично-піднесеної музики із талановитим у ейфорії тонкого відчуття слова й звуку актором, з яким годину «бесідували» Пушкін та Свиридов.
...Найцікавіше те, що наступного після вистави дня на квітучий весняний Київ впала уже справжнісінька заметіль.

Ельвіра ЗАГУРСЬКА

Все статьи номера